24 серпня 2026 року Україна відзначає особливу дату — 35-ту річницю ухвалення Акта проголошення незалежності. Цей ювілей ми зустрічаємо в умовах, коли кожен день нашої свободи виборюється зі зброєю в руках. Сьогодні, як ніколи раніше, важливо розуміти, що наша державність не є випадковим дарунком долі 1991 року. Це тисячолітній шлях боротьби та єдина символічна вісь, яка навічно єднає давніх князів, козаків, борців початку двадцятого століття та сучасних героїв Війни за Незалежність.

В інформаційному просторі та щоденному спілкуванні вкрай важливо використовувати історично точне формулювання — відновлення Незалежності України. Події 24 серпня 1991 року не були випадковим початком української державної традиції. Вони стали логічним завершенням тривалого й драматичного процесу національного державотворення. Україна відновлювала свій суверенітет після десятиліть радянської окупації, спираючись на глибоке історичне коріння Руської держави з центром у Києві, правові традиції Козацької республіки та спадщину Української Народної Республіки. Коли Верховна Рада ухвалила історичний Акт, вона фактично повернула українському народові те, що в нього підступно відібрали силою.

Історія української волі — це безперервна лінія, де кожне покоління передавало естафету наступному. Княжа доба заклала культурні основи нашої цивілізації, а Козаччина вигартувала республіканські традиції. Пізніше визвольні змагання 1917–1921 років, проголошення Четвертого Універсалу УНР та легендарний Акт Злуки продемонстрували всьому світові непохитну волю українців жити в єдиній соборній державі. Своєю чергою, події 1991 року стали юридичним відновленням історичної справедливості. Сучасна Війна за Незалежність є останнім, найважчим етапом захисту нашого права на існування та європейський вибір, який остаточно закриває питання нашої суверенності.

Сьогодні символічна вісь Незалежності проходить через окопи на передовій, командні пункти, волонтерські центри та шпиталі. Сучасна російсько-українська війна є прямим продовженням багатовікової битви за право бути собою. Наші сучасні захисники та захисниці стали прямими спадкоємцями козаків, січових стрільців та воїнів Української повстанської армії. Вони демонструють усьому світові небачений героїзм і щодня розбивають міфи про непереможність агресора. Кожне звільнене місто та кожен відбитий штурм — це новий рядок у літописі нашої Незалежності, написаний кров’ю сучасних титанів.

Тридцять п’ята річниця відновлення Незалежності — це не просто календарне свято, а день нашої сили, солідарності та вічної пам’яті. Ми схиляємо голови перед тими, хто віддав життя за Україну в минулому, і тими, хто тримає небо над нами сьогодні. Україна була, є і обов’язково буде, адже наша Незалежність має тисячолітнє коріння, а дерево з таким міцним корінням не здатна зламати жодна буря. Слава Україні! Героям Слава!