Цей день є болючим і пам’ятним для всієї України. Він присвячений тим, хто пройшов найстрашніше — полон, катування, нелюдські умови, і не повернувся живим.

Символом цієї трагедії стало жорстоке вбивство українських військовополонених у колонії біля селища Оленівка. У ніч із 28 на 29 липня 2022 року внаслідок цинічного обстрілу загинули десятки оборонців Маріуполя — мужніх воїнів, які тримали оборону «Азовсталі» до останнього. За офіційними даними, щонайменше 53 українські військовополонені були вбиті, понад 130 — зазнали поранень.

Цей воєнний злочин став глибокою раною для кожного українця. У ньому — вся жорстокість і нелюдська суть російської агресії, яка нехтує не лише міжнародним правом, а й самою людяністю.

Наші воїни пройшли через пекло найважчих боїв. Вони вистояли там, де це здавалося неможливим, але були вбиті в неволі — там, де міжнародні конвенції та гарантії мали забезпечити їм захист і безпеку. Разом із військовими ми згадуємо і цивільних українців, чиї життя обірвалися у ворожих катівнях від нелюдських тортур, голоду та знущань.

Це не просто день скорботи. Це день нагадування про невимовну ціну нашої свободи та про звірства, які не мають терміну давності. Світ не має права мовчати, а ми не маємо права забути.

Українські військовополонені та цивільні, які досі перебувають у російському полоні, щоденно стикаються з катуваннями, приниженням, психологічним і фізичним знущанням. Вони повертаються з полону виснаженими, зі зруйнованим здоров’ям, із травмами, які потребують довготривалого лікування та реабілітації. Навіть після звільнення з російської неволі відомі випадки смерті захисників через катування у полоні. Багатьом з них не повернути втрачене, але ми зобов’язані пам’ятати та шанувати кожного і кожну з них. 22 липня 2025 року Верховна Рада України постановою офіційно встановила 28 липня Днем вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. 

Сьогодні ми схиляємо голови перед усіма, хто загинув у неволі, хто пройшов крізь пекло полону, і тими, хто досі залишається в руках ворога. Ми пам’ятаємо про наших Захисників і Захисниць, які виборювали свободу для України, залишаючись вірними присязі до останнього подиху.

Вони — не просто Герої. Вони — уособлення честі, гідності, сили духу й незламності нашого народу.

Ми не забудемо. Ми не пробачимо.

Вічна слава і шана Героям!