Війна забирає найкращих, але навіть серед тисяч трагедій є історії, від яких стискається серце. 1 квітня 2022 року Ічнянщина втратила двох своїх самовідданих героїв медичного фронту — подружжя Володимира та Тетяну Пабатів. Вони пройшли найважчі дні окупації Чернігівщини, рятуючи чужі життя, але загинули за лічені кілометри від рідного дому, підірвавшись на ворожій міні.

У селі Припутні на Ічнянщині родину Пабатів знали всі. Тетяна (48 років) присвятила себе людям, працюючи медичною сестрою у сільській амбулаторії. Її чоловік, Володимир (52 роки), працював водієм спецавтомобіля «Сільська медицина» у районному центрі первинної медико-санітарної допомоги. Це була не просто робота — це було їхнє спільне покликання. Вони першими приходили на допомогу туди, де панував біль.

Коли на Чернігівщину посунули російські танки, Припутні опинилися у вирі подій. Окупанти обстрілювали цивільні будинки, а колони техніки щодоби сунули через село. Попри смертельну небезпеку, Володимир Пабат щодня ризикував життям за кермом службового, вивозячи під обстрілами поранених односельців та доправляючи важких пацієнтів до лікарні в Ічню, а коли наприкінці березня ситуація стала критичною — зумів вивезти з-під вогню й власну родину.

Наприкінці березня російська армія почала відступати з Чернігівщини, залишаючи по собі спалену землю та тисячі пасток. Щойно з’явилася інформація, що окупанти вийшли з Припутнів, родина вирішила негайно повертатися, щоб допомагати відновлювати життя в селі.

Вони їхали тією ж машиною із маркуванням «Сільська медицина». У салоні були Володимир, Тетяна та двоє їхніх дітей — син Олександр та донька Анна. За кілька кілометрів від дому автомобіль наїхав колесом на приховану окупантами міну. Вибух був такої сили, що шансів у батьків не залишилося — Володимир і Тетяна загинули на місці.

У салоні автівки також перебували їхні діти — син Олександр та донька Анна. Обидва отримали важкі поранення, травми та сильні контузії. Самого моменту вибуху діти не пам’ятають — прийшли до тями вже згодом. Вони дивом залишилися живими, але в одну мить втратили найдорожчих людей.

Історія родини Пабатів є черговим доказом військових злочинів РФ, яка хаотично мінувала цивільні шляхи та аграрні дороги Чернігівщини, що призвело до десятків трагедій серед мирного населення вже після відходу регулярних військ.

Память про Тетяну та Володимира Пабатів внесена до загальнонаціональної Платформи пам’яті Меморіал, де збирають історії цивільних жертв цієї війни, а свідчення їхніх дітей задокументовані у Музеї «Голоси Мирних». Вони назавжди залишаться в пам’яті земляків як віддані своїй справі медики та люблячі батьки.