У 1944 році сотні кримськотатарських міст і містечок — Сюрень, Бахчисарай, Карасубазар, Акмєсджит, Кезлев та інші — спорожніли за лічені дні. Саме тоді совєцький режим розпочав злочинну депортацію корінного народу Криму. Дітей та їхніх батьків виривали з домівок серед ночі, заганяли у товарні вагони й вивозили за тисячі кілометрів у чужину — до Центральної Азії, на урал, у сибірські нетрі. Люди помирали в дорозі від спраги, хвороб і виснаження. Цілий народ московська імперія намагалася стерти з рідної землі — разом із мовою, пам’яттю, культурою та правом на Батьківщину. Після окупації Криму у 2014 році росія знову принесла на півострів репресії, переслідування, арешти, катування й страх. За лекалами минулого кремль відтворює почерк імперії: викрадення людей, політично вмотивовані вироки, утиски кримськотатарського народу, нищення всього вільного й питомо українського.
Сьогодні кримські татари пліч-о-пліч з українцями боронять державу зі зброєю в руках, воюють у лавах Сил безпеки і оборони України, чинять явний і прихований спротив окупантам у Криму та зберігають вірність своїй землі. Крим — це Україна, а кримські татари — невіддільна частина української політичної нації.
Вшановуємо пам’ять усіх жертв геноциду кримськотатарського народу — кожного й кожної, кого знищив або понівечив тоталітарний совєцький режим.
Пам’ятаємо злочини минулого та боремося — аби вони ніколи не повторилися знову. Слава Україні!